Історія української вишивки

Українська вишивка зуміла пронести власну традиційність і власне значення крізь часопростір. Жодних чудес техніки й комфорту: мечі і стріли, кров і вогонь. Нам відома історія борщівської вишивки, яка розповідає про похмурі часи татарської навали, за яких в селах Борщівського краю загинули всі чоловіки. Відтоді протягом семи поколінь жінки вишивали орнамент сорочок тільки чорною ниткою.

Історія вишиванки почалась ще в добу палеоліту. Її найдавнішою пам’яткою вважають орнаментований браслет з бивня мамонта часів Мізинської культури, який датується 20 тисячним роком до нашої ери. Більш близьким доказом існування мистецтва вишивки до нашої ери є пам’ятки Трипільської культури: орнаментовані глечики, фігурки, праобрази статуй.

Як відомо, на теренах сучасної України з перебігом часу встигали знайти для себе оселю різні племена. Більшість з них були кочівними, як племена скіфів, що заселяли нашу землю протягом VII – III століття до нашої ери. Знахідки тих часів яскраво демонструють візерунки на одязі скіфів: орнамент у вигляді подвійних спіралей, подвійні хвилясті смуги, рукава з золотими нашивками, що зображають тварин.

На зміну скіфам прийшли сармати, попередньо витіснивши їх з українських земель. Сарматські знахідки більш вагомі – в курганах сарматів було знайдено вишитий жіночий одяг, оздоблений дрібними намистинами й бісером, а також залишки золотого шитва на шовковій тканині (техніка пряденого золота), чия точність вражає так само, як і майстерність.

Переступивши через тринадцять століть, ми опиняємось в Київській Русі, де майстерність вишивання достигне свого розквіту через століття – в одинадцятому столітті сестра Володимира Мономаха – монахиня Ганна Всеволодівна, заснує першу вишивальну школу на Русі. Вишивка золотими і срібними нитками поширюється в побуті феодальної знаті.

З часом художня система вишивки вдосконалюється, як і її самобутність – вишивка може бути як предметом гардеробу чи інтер’єру, так і самостійним твором – портретом, або ж картиною.

За часів козаччини вишиванка досягає свого апогею. Вона зазнає все більшого розповсюдження, стаючи національним надбанням. Відтак козаки одягали білу вишиванку в бій, тоді як козаки-характерники надавали перевагу вишиванці чорного кольору. Орнамент козацьких вишиванок завжди рослинний – виноград, гранат, квіти, листя.

Наприкінці дев’ятнадцятого й на початку двадцятого століть збільшенню популяризації вишивки сприяла українська інтелігенція на чолі з українськими письменниками. На знімках у вишитих сорочках ви можете побачити Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Гната Хоткевича, Івана Франка. Цікаво знати: саме Франко ввів моду на носіння вишиванки під піджаком.

Час Другої світової війни – похмурий час для української вишиванки. Безліч колекцій і музейних експонатів були розграбовані, або ж знищені.

Що ж ми бачимо сьогодні? Ми бачимо розквіт і переосмислення. Популярність української вишиванки росте з кожним днем, роблячи її все більш привабливою для світу. Любіть і цінуйте своє.