Українська вишиванка – особистий оберіг

Здавна українці вірили, що вишита сорочка – то сильний індивідуальний оберіг. Сорочку шили на добру долю жінки в мирі та спокої. Вважалось, що не існує сильнішого оберегу, ніж вишита мамою сорочка. Старі повір’я стосувались і злих духів, яких відганяла вишита сорочка. Її магія ховається не тільки в орнаменті й таємниці кольору, але й в руках того, хто її вишив. Старі люди кажуть, що як жінка вишиє сорочку чоловікові, то в їх сім’ї завжди братимуть верх гармонія і розуміння.

Цікавий факт в тому, що наші предки передавали вишиванку з покоління до покоління як сімейну реліквію. Не обходились без неї і весільні звичаї, адже вишиванка входила в придане молодої. Вагому роль відіграли й узори, які протягом всього періоду свого існування зазнали помітних змін. Зазвичай орнамент розташовували на особливих місцях: на горловині, рукавах, комірцях. Ці місця вважались шляхами, через які в людину могла зайти зла сила. Варто підкреслити, що символіка вишивки залежала від того, хто мав носити сорочку, адже існують як жіночі, так і чоловічі орнаменти.

Символіка вишивки складається з двох частин-оберегів: родової та прогнозуючої. Перша лежить на історичній основі, тоді як друга відправляється в подорож до щасливого майбутнього. Закодована інформація роду в сорочці, яка передавалась з покоління до покоління оберігає нащадків від злої долі і негативної енергії.

Вишита сорочка – оберіг на вірність. З давніх пір вона була символом кохання, який тісно переплітався з традиціями. В чумацьких піснях зустрічається багато сюжетів про випрану сорочку. Жінка чумака шила йому сорочку, яку той одягав у дорогу. Чумак не мав права прати сорочки, адже таким правом володіла тільки його жінка. Невипрана сорочка символізувала вірність своєму коханню. Випрати сорочку іншій жінці означало покохати чумака.